«Слава Ісусу Христу!Страшна Біда» Я Не Маю Де Жити.. Повінь Забрала Нашу Хату… Чоловік З Прикарпаття Слізно Просить Про Допомогу

Родина 56-річного Івана Гаська з Прикарпаття лишилася без житла через повінь.

Він прожив тут усе життя й побачив, як його подвір’я змило водою — репортаж

Повінь на заході України зачепила Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Львівську й Тернопільську області.

Найбільше постраждало Прикарпаття — там вода підтопила понад 13 тисяч будинків, зруйнувала мости й дороги та забрала життя трьох людей.

У селищі Ланчин на Івано-Франківщині, що розташоване неподалік траси на Буковель, вода зійшла з гір сильними потоками. Один із місцевих жителів — 56-річний Іван Гасько встиг урятувати родину за мить до того, як його будинок завалився.

Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко та фотограф Михайло Мельниченко познайомилися з Іваном і його родичами та подивилися, на що перетворилося подвір’я, де вони виросли.

«Слава Ісусу Христу! Заходіть подивитися, яка в нас біда», — чути ледь не з кожного двору в Ланчині. Люди пораються біля своїх хат, прибирають поламані паркани і дерева, відкачують воду та вигрібають мул. Гірське селище в Івано-Франківській області опинилося в епіцентрі повені, що затопила регіон 23 червня. Сивий дідусь у резинових чоботях переходить калюжу посеред вулиці, хлюпаючи ногами в багнюці. Зараз води менше, а ще кілька днів тому рятувальники плавали тут човнами. Повінь затопила ледь не половину селища

У Ланчині живе близько семи тисяч людей.
― вода хлинула з гір, перетворивши два мілкі потічки на повноводі ріки.

Речі, які були в будинку Гаськів, тепер розкидані по подвір’ю.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Іван Гасько повільно бродить поміж завалів на своєму подвір’ї. Він виглядає втомленим, багато курить і переважно мовчить. «За пʼять мінут це всьо потіряти, за пʼять мінут…», — говорить сам до себе. Йому 56 років, у Ланчині він прожив усе життя. Ріс із батьками, братом і двома сестрами, а потім жив тут із дружиною Надією та семирічним сином Максимом. Вони мешкали в батьківській хаті, а поряд збудували нову — літню. Мали собаку, сарай, город і яблуневий сад.

Того дня вода почала прибувати близько 9 ранку. Іван уже пішов на роботу — копати односельчанам колодязі, а Надія з сином були в літньому будиночку. Менш ніж за 20 хвилин подвір’я залило водою, а в хаті її було по пояс. «Всьо пливло — і посуда, і диван… І малий на дивані», — згадує жінка. Чоловіка видзвонила його старша сестра Анна, коли побачила на сусідній вулиці його каструлю й капці ― їх несло потоком води разом із іншими речами й сміттям.