Колишній мер Києва Олександр Омельченко помер від ускладнень, спричинених коронавірусом. Про це повідомив нинішній очільник столиці Віталій Кличко. Раніше Кличко на сесії Київради повідомляв, що Омельченко лікувався у лікарні, маючи значне ураження легень. Син колишнього мера, Олександр, твердив тсн, що батько був вакцuнований.
Олександр Омельченко керував столицею України вісім років — із 1998 по 2006-й. Його двічі обирали мером Києва і обидва рази він набирав рекордну кількість голосів на свою підтримку — понад 70%.
Столичний мер любив автомобілі, пасіку, бокс, футбол і хокей. Не приховував, що полюбляв міцні напої і викуруював до двох пачок сигарет на день. А ще хизувався своєю фізичною формою: коли йому було далеко за 60, він демонстрував стійку на голові.
Олександр Омельченко народився в один і той самий день та рік, що й експрезидент Леонід Кучма — 9 серпня 1938 року. Саме за президенства Кучми, у 2001-му році, він був нагороджений званням «Герой України». Однак Олександр Омельченко, чи як його багато хто називав, Сан Санич, зізнавався, що жодного разу не святкував День народження в одній компанії з президентом.
Його популярність серед киян досить швидко згасла. Причиною тому були корупційні скандали навколо діяльності керівництва столиці.
Від будівельника до мера.І до програшу
Професія Олександра Омельченка — будівельник. Після школи, яку закінчив на Житомирщині, він спочатку навчався у Києві у будівельному технікумі, потім — в інженерно-будівельному інституті та інституті народного господарства, а після армії працював на підприємствах Київміськбуду. Також за плечима у колишнього мера — два роки роботи на відбудові Афганістану, після виведення з тієї країни обмеженого контингенту військ радянської армії.
Після цього відрядження він знову працював у системі Держбуду, потім — гендиректором «Київреконструкції». Саме з цієї посади прийшов працювати до Київської міськдержадміністрації заступником голови КМДА, а згодом став головою адміністрації.
На цю посаду його призначав президент Леонід Кучма, але після ухвалення нового закону про столицю Олександр Омельченко пішов на вибори — у травні 1999 року за нього проголосувало 76% киян. Мер став одночасно і головою міської держадміністрації.
У 2002 році його підтримка сягала 73%.
Однак у 2006-му, як сам зізнавався пан Омельченко, він несподівано програв Леонідові Черновецькому, набравши менше ніж 21% голосів виборців. Визнавав, що перед виборами почувався героєм, впевненим у тому, що кияни оберуть його втретє. А Леонід Черновецький застосував технологію — роздавав пайки «своїм бабусям», які й зробили його мером.
Проте навряд чи лише технологія «гречки» стала причиною програшу Олександра Омельченка. На той час на його адресу лунало багато критики і звинувачень у корупції.
А стійка на голові, до того ж на стільці — це був незабутній трюк Омельченка, який він неодноразово демонстрував журналістам.
«Я завжди був задоволений собою, тому що міг добре випити-закусити, але ні Людмила моя, ні діти мене п’яним не бачили. Напідпитку бачили, а п’яним ні. Зараз за станом віку і здоров’я став обережним. Делікатніше до цього ставлюся. Але в компанії, із друзями можу чарочку випити і закусити», — розповідав ексмер, коли йому було 81.
Втрата усіх високих посад все ж лишила відбиток на самопочутті Олександра Омельченка.
Якось у 2012 році, в одному з інтерв’ю він сказав, що іноді почувається, як «збитий льотчик»: знання і авторитет вже стали минулим для тих, хто прийшов до влади в Києві після нього.